Сьогодні веселою компанією:
Ben,
Oleg.iva,
Under,
я відвідали чудовий Івачевський став.
Моя мета - ловля окуня. Ben вирішив взятися за спінінг, і казав, що якщо не буде перти то перейде на вилов краснопёра поплавчанкою.
Машину припаркували біля бази комбайнового, і мабуть чисто символічно зайшли на причал. Приємно здивувало що його трохи підлатали. Таке враження що наварили пару додаткових кріплень між "плитами" і тепер вони не прогинаються з тим страшним грохотом, який був раніше. Ну так принаймні здалось.
Дуже спортив настрій мужичок, який сидів в нагляк з трьома вудками! (період нересту мождна тільки одну з одним гачном) і в 30 см від його ніг вздовж причалу була нятягнута сітка. Такі собі поплавки білі... Один крайній, підтоплений, трясся і смикався. Не приємно однако.
З причалу пару забросів та рухаємось в сторону бази УТМР попутно проловлюючи перспективні місця.
Десь на пів дороги до УТМП на очередному забросі (зараз з берега полюбому кидаєш по при камиш - поросло вже) під камишик, одразу починаю провотку і на першому оберті катушки відчуваю що на тому кінці щось повисло, перша мисля - промахнувся, зацеп. Але почало інтенсивно тарабанити в руку і гнути спінінг. Я припух. Всплески, пару обертів катушки, біле жирне, широке брюшко, бризки, шум... спінінг випрямився, катушка пішла плавно...
І тільки питання зависло що то було... А було щось як мінімум пристойного розміру, бо скажу що
ніхто не повірить. Датчика на тому кінці ще не придумали щоб важив на скільки кг зійшло
Зробивщи ще один заброс, розумію що зараз тут брати не буде і йду далі.
По дорозі було приємно зустріти свого знайомого, який приїхав з компанією рибаків. Трохі підказав що 7гр джигголовка для Івачева з берега то занадто і трохи потеревенивши біжу вперед доганяти "брігаду".
Наблюдаю як Under витягує окушка, і йду далі (здається Олег фоткав його?)
Я вирішив таки осісти на базі УТМР, решта пішла далі.
Краснопёра на УТМР поплавочники просто наказували, причому я не знаю за що, але наказували і великих і маленьких. Велика щильність рибаків і постійні махання тими 4-х метровими палками...
Наблюдав кумедну зі сторони картину, але звісно зі всією повагою і співчуттям до головного героя розкажу. На мості, що трохи лівіше на базі УТМР, всівся на "круте" крісло зі спинкою один рибак тай ловив собі потрохи. Правда пірс то вже старий і має нахил. Так це рибак, вирівши трохи відкинутись на спинку крісла, відкинувся і зробив сальто назад. Ну сальто не сальто але у воду плюхнувся файно. Вопщем дістали його, оказалось там не дуже глибоко - лише по пояс. Рибак передівся зібрався та й поїхав кудась... Мабуть додому, але про це "история умалчивает".
Окунь брав. Брав не дуже часто але доволі активно зранку. Прибувши на базу спостерігав 2 рибаків що стояли біля "головного героя" на причалі то вони з завідною інтенсивністтю тягали окуня. І не окушка такого собі, а поважного окуня, окуня гарного розміру. Розкатавши губу що у мене зараз буде так само, потім помало її закатав назад. Покльовки були делікатні, обережні. Ловив віброхвастами маслянистих кольорів. Кольора і вагу постійно перебирав. Брало на все, але дуже акуратно і окуні були трудові. Вього я наловив з десяток окунів різного розміру - найбільший 450 гр. ще 3 достойних а решта не дуже великі.
Як висновок я собі зробив що варто їхати як можна рініше.
По дорозі назад, спілкуючись з хлопцями взнаю що всі з уловами і наче всі задоволені рибалкою =)
P.S.
Приходив єгерь. Дивився сонними очима в квитки членів товариства. Дивився і в мій квиток, діставав вкладиш, крутив там. Не знайшов помітки про трудову участь і сказав що без неї лодки давати не будуть.