Рибець – один з найцінніших ви­дів родини коропових. У пониззях річок, які впадають у Чор­не та Азовське моря, він веде напівпрохідний спосіб життя. У водосховищах і деяких річках, переважно у їхніх верхніх течіях, наприклад у Дністрі та Дніпрі й деяких його притоках, він є звичайною рибою. Рибець здійснює невеликі за тривалістю й відстанню переміщення до місць розмноження, нагулу та зимівлі.

За формою тіла та деякими зовнішніми ознаками тварина нагадує ляща. Відрізняється від нього коротшим анальним плавцем, нижнім ротом, м’ясистим рилом і наявністю кіля за спинним плавцем, вкритого зігнутими лусками вздовж середини спини.
Рибець

Рибець

У Радянському Союзі рибець був поширений у басейнах Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського морів.

До недавнього часу вважалось, що в басейні Балтійського моря він представлений окремим підвидом, а в Азово-Чорноморському – ще меншою систематичною категорією – ра­сою. Синхронно проведені різноманітні дослідження груп рибця з річок зазначених басейнів показали, що в них живуть представники одного підвиду.

На Україні найкраще досліджено рибця, що живе у Дніп­рі. Для нересту заходить у річку переважно навесні, хоч деяка частина риб переміщується сюди ще восени. З Дніпровсько-Бузького лиману рибець починає заходити при тем­пературі води 2-3°, проте найінтенсивніший хід спостері­гається, коли температура води піднімається до 8-10°. Це буває у середині травня. Співвідношення самців і самок у нерестовому табуні приблизно однакове, хоч починають і закінчують нерестову міграцію самці.

У пониззі Дніпра рибець обирає для нересту місця, де швидкість течії становить 0,7-1,2 м/ с, а дно вкрите різним камінням (черепашник), на якому немає мулу і водоростей. Завдяки цьому відкладена ікра інтенсивно омивається водою і добре постачається киснем. Нерест розпочинається при температурі води 12-13°, але найактивніший він при темпе­ратурі води 16-20°.

Перед нерестом і особливо під час нього в самців і в са­мок з’являється шлюбне вбрання. Боки і спина стають тем­но-сірими, інколи аж чорними, черево – сріблястим, а грудні, черевні та анальний плавці – оранжевими. У самців на головах з’являються дрібні, білуваті горбики, які після нересту зникають.

Відкладанню ікри передує так звана шлюбна гра. Табуни рибців, до яких входять самка і чотири-п’ять самців, плавають по нерестовищу, де самка обирає місце для нересту. Обравши місце, вона, повільно рухаючись проти течії, випускає ікру, а самці, що знаходяться поруч, поливають ікру молочком. Після цього самки залишають нерестовище до відкладання наступної порції, тобто на півтора чи майже два тижні. Найчастіше нерест відбувається у ранкові та передвечірні години, вночі він повністю припиняється. Ікра течією зано­ситься у щілини між каменями, там вона прилипає до них і одна до одної. Під час відкладання її біля нерестовищ зби­раються табуни верховодки, густери, краснопірки. Вони поїда­ють ікру, яка зноситься течією чи затримується на поверх­ні субстрату. Ікру в щілинах між каменями ці риби не за­ймають.

Цікаво, що найбільша плодючість самок (175,5 тис. ікри­нок) перевищує найменшу (13,8 тис. ікринок) більше, ніж у 12 раз. У зростанні плодючості помічається більший зв’я­зок між кількістю ікринок і масою самок, ніж з їхньою дов­жиною тіла. Із збільшенням плодючості в 5 раз довжина тіла збільшується майже в 1,5 раза, а маса – у 4,5 раза. У триліток виявлено 26 тис. ікринок, у семиліток–175,5 тис. Отже, з віком плодючість самок збільшується.

Тривалість зародкового життя, тобто від запліднення до початку самостійного активного живлення, у рибця при тем­пературі води 14-16° становить 14 діб, при температурі 20-23° -8-9 діб. При цьому зародок в оболонці ікринки розвивається у першому випадку за 4-5 діб, у другому – за 2-3 доби. Зародки малорухливі. Залишивши оболонку ікринки, вони намагаються заховатися на дні під камінням. Через 4-5 днів зародки стають рухливішими, а на восьмий-дев’ятий день переходять жити у товщу води. Через два тиж­ні в них розсмоктуються жовткові міхури, з’являється рот. Коли їх довжина досягне 7,5-10 мм, починають споживати рослинні й малорухливі тваринні організми. Згодом личинки перетворюються на мальків, які утворюють табуни з іншими рибами й переходять на ділянки із сповільненою течією. Тут вони посилено живляться прибережними організмами, посту­пово спускаючись до гирла річки, проте в місцях із сповіль­неною течією можуть затримуватись інколи до року. Нагу­люючись у лимані, рибець споживає різних ракоподібних, черв’яків, молюсків.

Найшвидше тварина росте у перші три роки життя, коли річні прирости тіла досягають 7-8 см. На четвертому році приріст становить трохи більше 3 см, а в наступні роки – не більш як 2 см. Так, у трирічному віці довжина тіла досягає 20-23 см, у шестирічному – понад ЗО-31 см при масі трохи більшій за 550 г.

За період нагулу жирність рибця збільшується майже в 5 раз. Тому його виловлюють переважно під час переднерестової міграції. Збільшенню чисельності цього виду риб можуть сприяти заходи, спрямовані на охорону природних і створення штучних нерестовищ, створення нормальних умов для нерес­ту плідників та інкубації ікри, а також штучне риборозве­дення.