Рибаки - як відомо, народ забобонний. Так повелося з давніх пір. Вони, наприклад, не люблять, щоб по дорозі на рибалку зустрічний побажав гарної рибалки, остерігаються давати в чужі руки свої рибальські снасті, утримуються від підрахунку улову до закінчення риболовлі.
З іншого боку, завжди раді зустрічі з калікою напередодні риболовлі, наївно цілують першу рибку, акуратно знявши з гачка, а потім відпускають назад «за татом - за мамою - за дідом - за бабою». Багато рибальських забобонів збереглися з незапам'ятних часів.
Наприклад, перед початком рибалки наливають на дно склянки трохи міцного напою, а потім вихлюпують його у воду. Нехитрий обряд називається "налити Дідові", тобто задобрити дух води, щоб домогтися його прихильності.

А яких ще «правил» дотримувалися рибалки в далекому минулому?

Забобони щодо рибальських снастей

Вважалося, що більш вдалим буде той невід, нитки для якого спряла вагітна жінка, і не в будь-який час, а в період повного місяця. Кілька ниток плели заздалегідь, 30 березня, в день шанування Олексія - Божої людини, який, за переказами, переплив море в решеті і з тих пір став покровителем всіх рибалок.

Підбираючи матеріал для вудочки, зазвичай віддавали перевагу ліщині, та ще й не будь-якій, а тій, що зростає безпосередньо в мурашнику, або хоча б поблизу від нього. Виготовлені снасті належало обкурювати свічкою, з якою відстояли ранкову службу перед Великоднем. Обкурювання супроводжувалося словами побажання: «Скільки було в церкві народу, стільки б в мому садку риби. Всі мої слова міцні та липкі. Мої слова - рот, зуби - замок, язик - ключ, що в море (ріку) кинуто».

Забобони при підготовці до рибалки

Збираючись на риболовлю, потрібно грунтовно підкріпитися - за повір'ям, у ситого рибалки клювання краще. Бажано було завжди одіватися в один і той же одяг. А ще вважалося, що всі приготування необхідно робити виключно правою рукою. Передбачалося, що це забезпечує підтримку ангела-охоронця.

Хорошою ознакою вважалося виконання перед риболовлею будь-якої рутинної роботи по господарству (нічого дивного, це налаштовувало на терпіння в очікуванні улову). Крім того, напередодні потрібно було неодмінно проявити доблесть у виконанні подружнього обов'язку.

І це теж зрозуміло в символічному плані, адже в минулому чоловічий статевий орган називався «уд», тобто сьогоднішні слова «вудка», «вудлище», «вудити» є однокорінними з ним (до речі, і «удача» теж). Так що вислів «вдалий добрий молодець» мав колись, крім іншого, і еротичний зміст.

Перед відправленням на рибалку належало сказати: «Піду я на річку швидко, на воду спритно. На ній є рибки-тріпотушки, швиденькі і жвавенькі. А спущу я невід, як шовкову хустку, і в цей невід та в кожен повідець та й потрапить по рибкці».

Повір'я та забобони на риболовлі

Розташувавшись на місці риболовлі, слід набрати кропиви, вичавити з неї сік і натерти їм долоні. За повір'ям, після цього рибу можна ловити голими руками.

Наступним кроком було частування водяного шматочком наявної при собі їжі і невеликою кількістю питва. Пригощання супроводжувалося словами: «Дідусь Водяний, ось тобі гостинець, прийми та поможи». А в деяких місцях кидали у воду лапоть з онучею: «На тобі, чорте, лапті, заганяй рибу». У старообрядців взагалі було прийнято кидати тютюн з лайливими словами.

Наживляючи гачок, потрібно було примовляти: «Риба свіжа, наживка сальна, клюнь та дьорни, до дна потягни».

Заповітних слів на удачу в рибній ловлі було багато. Одні - коротші: «Господом тебе заклинаю, удачі в ловлі прибавляю. Маленька рибка, пропливай, велика рибка, частування хапай! Хай буде так!»

Інші - дещо довші: «Окуні, щуки, всякі риби, йдіть до мене, раба Божого (ім'я), проти швидкої води, весняної ріки. Назад не озирайтеся і в сторону не відвертайтеся. Ідіть до мене, раба Божого (ім'я), на світанку і на вечірній, в день, під сонцем і в ніч під зірками, і під всією округою Божою. Тим словам ключ і замок, ім'ям Господнім Духом Святим. Хай буде так. Амінь».

Закидаючи вудочку, веліли: «Іди в воду, черв'ячок, приманюй собою велику рибу на гачок». Першу рибку, як і сьогодні, відправляли назад у водойму, примовляючи: «Поклич батька, поклич мати, поклич тітку, поклич дядька, поклич старших своїх».

Всі заповітні слова, зрозуміло, вимовлялися пошепки, розмовляти під час рибалки категорично заборонялося.

Забобони та повір'я після рибалки

Наші предки були впевнені, що справжній рибалка повинен вести себе гідно: у жодному разі не хвалитися уловом, ні за що і нікому не розповідати, на що ловив і як ловив. В іншому випадку успіх може відвернутися назавжди і перейти до слухачів промов хвалька. Та до того ж хвальків засуджували в громадській думці.

В дома першу з спійманих рибин мав з'їсти той, хто її спіймав, і в жодному разі не можна було віддавати її котові. А в деяких куточках, взагалі першу рибину закопували в землю - для майбутньої удачі.

спостереження показало,що якщо мені хтось бажає наловити риби ( коли йду чи їду,а особливо таксісти,на рибалку) багато , то все виходить на оборот. Тож дуже нелюблю коли мені цього бажають,тай і сам ніколи нічого нікому не бажаю.

Ти плюй на того таксіста рівно три рази через ліве плече. Повір мені , він тобі вже не побажає гарного кльову і буде в тебе все ок.

забобони...но ми в них вірим...

В мене така фігня: якщо жінка нормально відпускає на рибалку без лишніх вопросів - то кльово було вчера , а якшо скрипя зубами то фрикціон буде жужати :-)

А в мене з точністю до навпаки))))))))))))))

а я про що...