Додано: 16 березня 2011, 15:51
Останнім часом піднімаються питання колективного чи індивідуального облагородження водойм державної (громадської) власності. Хтось прибирає, хтось запускає рибу, хтось робить містки тощо. Результат один – покращити прибережну фауну, зберегти рибу, зробити приємнішим та комфортнішим риболовлю та відпочинок біля водойми... Виникають дискусії – моє,не моє,-можна, не можна,-хто ти і що ти зробив. Доводів за і проти багато. Одні ловлять часто, інші-деколи, одні ставлять сітки, інші – мінімізують пошкодження для риби. Я писатиму маючи на увазі свідомих рибаків і любителів які не займаються браконєрством. Таких є багато. І якщо один хоче комфорту бо ловить кожен день і затрачає для цього час і кошти, то іншому вистачає просто раз в місяць половити (побути на природі) і він не готовий заради цього жертвувати рівноцінно першому, але й не хоче щоб його позбавляли прав, можливостей чи вибору.
Візьмемо для прикладу будівництво містка (прошу вибачення за взяття даного прикладу з іншої теми форуму і автора даної теми, не спиймайте як осудження чи ще щось.)
Питання досить «слизьке». Тут і один і другий правий. З одного боку – загальне користування для всіх, а якщо там вже стоїть місток (чийсь), то це вже певне обмеження, ні, не втому плані, що там хтось сидить (це хамство), а в тому – що тебе з нього «попросять». Якщо це 1-2...5 то нехай а якщо зробити по периметру (припустимо)... Вже потрібно домовлятися з власником містка чи надіятись на удачу... і ось добираємось до оренди містка (Робим бізнес на містках на державному ставі – як вам ідея?) З іншого боку – якщо зробив місток, прибрав територію, почистив дно, вклався від душі, так сказати, це ж прекрасно, молодець і ідея хороша, «а мене небуде - то ловіть наздоров'я, тільки не смітіть». І правильно ж все і по людськи . Тому компроміс мусить бути,і від людей залежить багато. До абсурду думаю не дійде – Н-д, берег нічий, а місток – у власності, отже з берега користі для риболовлі – 0. Беремо відступаємо 1м від містка в сторону озера і ставимо ще один місток(свій) ну і «ловіть собі хіба я проти, а це... ну так це ж мій місток – вибачте».
Річ не тільки в містку. Скажімо нещодавно піднімалася тема (під час гарячих дискусій про федерацію) про громаду теребовлянщини і взятий під опіку ними ставок. Ну молодці ж (без сарказму) і поприбирали, почистили, незнаю запускали - не запускали рубу, доглядають, дивляться за ним, але ти там не половиш («бо ти дрова не носив, піч не топив, кашу не варив так шо – фуррр полетів»), а став то громадський. А взятися так за всі... і гарно так всюди і чисто і риба є, а «ловити можна? - А ти хто такий? - Та я от з сином прийшов, хочу показати як карасика ловити. - А ти... (див. казку раніше)» Лишається один вибір – платний орендований. І як сказати хто правий, а хто не правий? Відповідь буде лише тоді коли навчимося щось робити не лише для себе, а для когось. І нехай безкоштовно, і нехай не подякують тобі навіть, а може хтось і для тебе щось зробить – просто так. Чи буде таке колись...?
Вибачте, хотів поділитися думками.
За це повідомлення автора
Evgenovych подякували: 5
GOR (16 березня 2011, 17:34),
rc5 (16 березня 2011, 16:05),
seryoja (16 березня 2011, 19:06),
SFox (09 квітня 2011, 22:58),
Tarsik (16 березня 2011, 15:56)