Додано: 27 січня 2010, 20:00
«Р И Б Н И Й З А Ш М О Р Г «
З початком місяця квітня для більшості видів риб починається, як відомо всім рибалкам, період відтворення потомства.А для рибалок-вудкарів любителів – період мук, «глуховесна».І що головне – всі ці заборони у вудінні потрібні, безумовно! Та час не стоїть на місці, не застиг в ньому і загальний прогрес.Чому ж тоді, наприклад, у всіх галузях наук, в тім числі і суспільних, він помітний і то добряче, а в законодавчих ні ?Скільки вже написано про це окремими рибалками, громадськими рибальськими організаціями, редакціями рибальських газет та журналів, рибалками інтернетклубів?Для кого ми те робимо, до кого звертаємося?Коли вже в нашій країні буде цивілізований закон про охорону природи взагалі і про любительський та спортивний лов риби зокрема, особливо під час нересту?
Якщо не глибоко «копнути» в цій сфері то складається перше, поверхове, враження, що всі наші природоохоронні служби «недалекі» чи нерозумні(легко сказано!), в крайності – байдужо-ледащі.Та якщо ж далі «пробити шурф» то-о…То випливає вкрай сумна картина.До вищеперерахованих недоліків приєднуються, чи навпаки, виділяються в головні, такі, навіть кримінальні: використання державного службового положення у власних цілях чи цілях суміжних «соратників», тобто свідоме невиконання основних законів Конституції України, порушення всіх інших.Потрібні приклади, достовірні факти? Будь ласка – їх по всій Україні «хоч греблю гати»! В тім числі і в нашій, Тернопільській області( а можливо – особливо!).Зачнемо із загального, умовно «згодившись» з тим , що є нині, наприклад, із сучасним трактуванням «Правил любительського і спортивного вилову риби».А також професійної компетентності всіх працівників, найперше, рибоохоронних служб.Ці ,так звані , «профі» затримують і штрафують (по максимуму) перш за все, чи в першу чергу вірніше, одноосібних рибалок-вудкарів з одним вудлищем і одним гачком, які ловлять у визначених місцях, дозволених тією ж рибінспекцією.Чому? Відповідь : через те, що рибалка-вудкар не ховається й відкрито вудить і навіть при наближенні інспекторів не тікає, як те роблять браконьєри.І що? Так чи так – його по-любому оштрафують або вилучать рибальські знаряддя! Чому спитаєте? Бо тому – простий рибалка достеменно, можна мовити «буквенно», не знає всіх положень рибоохоронних законів з їх недосконалими параграфами, які можна трактувати так чи інакше, перекручувати та ін..Простий рибалка знає основне : дозволено ловити у відведених місцях на 1 вудлище з 1 гачком і в кількості 3-х кг.Ще можуть бути їм відомі дозволені розміри деяких видів риб.А от , які з них занесені до Червоної книги України – те мало кому відоме, й так виходить , що це невідоме самим інспекторам.Бо, наприклад, в нашому Теребовлянському районі та і по всій області минулого сезону штрафували за … вилов марени(вусача) – Barbus barbus Linne(навіть до 1000гр за голову), яка нібито занесена до Червоної книги України.Напевно тієї книги не бачили обидві сторони – рибалки й інспектори? А в неї занесено 34 види риб, з них прісноводних – 18.Та на території Тернопільської області у всіх ріках, в т.ч. й у р.Дністер, немає ні одного охоронного виду! Так, популяції більшості прісноводних видів риб значно зменшились, але ж не за рахунок вилову їх рибалками-вудкарями любителями! І можливо прийшла пора вже на державно-науковому рівні регулювати чисельність водних створінь( і не тільки риб) шляхом розведення і зарибнення природних водойм! Не довічно ж «черпати» Природу, потрібно і віддавати їй щось! У Червону книгу України
занесено два види марени(вусача), це Марена Дніпровська(Barbus barbus borysthenicus), яка піддана охороні лише у Деснянсько-Старогутському національному природному парку(Сумська обл..) та Гранітно-Степовому Побужжі – регіональний ландшафтний парк(Миколаївська обл..). Другий вид це Марена Кримська(Barbus tauricus), який охороняється у більшості рік та водосховищ Криму.
Чому ж тоді рибінспектори «хитрують»? Відповідь проста : крім браку знань їм (їхній бюджетній установі) ще й коштів бракує, ось вони таким чином і поповнють свою казну – за рахунок різноманітних штрафіф і найперше( бо це найлегше) з простих рибалок-вудкарів.Серед останніх вже поговірка невесела склалась : «На одне вудлище з одним гачком у визначених місцях не можна ловити, зате можна ловити будь-де на будь-що : сіти, «екрани», «доріжки», «павуки», драчі, вибухівку, акумулятори тощо».Тобто нерест фактично перетворюється у «рай» для браконьєрів! Вони «валять» любі види риб десятками (в межах районів),сотнями( в межах областей) і тисячами тон по Україні.Бо чому ? Бо знають «розклад» виїздів рибінспекторів по днях тижня, по годинах доби, напрямку «захвату», крім того у тих «браків» добре поставлена розвідувальна , комунікативно-попереджувальна робота за рахунок мобільного зв´язку.
Є й інші причини зменшення чи й зникнення деяких популяцій риб.Вони також відомі всім – це найперше забруднення прісних вод підприємствами – в т.ч.хімічними, в т.ч.спиртзаводами.
Неодноразово на території Тернопільської області в р.Серет,р.Стрипа та інших пливла риба догоричерев´ям від викидів спиртзаводів.І що? Керівникам тих підприємств «оприділяли» штрафи в розмірі 10-ти неоподаткованих мінімумів, це 170гр. проти десятків і сотень тон риби і 10 у 18-ій степені особин знищеного малька! О-ц-е-е закони! Оце цивілізація! Нічого, на рибалках-вудкарях відіграється, відбереться все! То доки і чому за всіх і вся будуть відповідати чесні , законопослушні рибалки? Коли всі «Міни…» в Україні – і природоохоронні, і рибні , і водні , екологічні об´єднають свої зусилля й таки видадуть справедливі , «мудрі» й «строгі», і в той же час коректні закони? Ми, рибалки, можемо навіть вказати шлях , як це зробити!Це дуже просто, тільки необхідно дуже захотіти, а ще вгамувати свій гонор, страсті..Отже, цей шлях пройшли багато країн, таких як бувші країни Варшавського договору(куди і ми входили) – Польща, Чехія, Словакія, Словенія ,Югославія, Чорногорія, Венгрія навіть бувші «наші» країни Прибалтики. Тим же шляхом «стрибонули» з феодалізму в розвинутий капіталізм(майже за К.Марксом) Південна Корея,В´єтнам, Камбоджа, деякі країни Філіпінського архіпелагу та інші.І все таки, що ж це за шлях? Це шлях наслідування , моделювання й копіювання , в нашому випадку – законодавчих норм цивілізованого існування держави.Тяжко це зробити? Ні, не дуже! Тоді чому ж?..А тому – це не вигідно новоявленим сучасним панам з влади , бізнесу, які якраз не дають добре жити не тільки рибалкам , а й всім чесним роботящим українцям, і які «доять» країну до останньої краплини.І ще такі є запитання : чому простий рибалка має боятися когось, адже він робить все законно, навіть за діючими законами? А чому більшість людей бояться контролюючі та наглядові наші органи, їх представників?Тільки не потрібно говорити, що у нас так вже склалося, що тут вдієш, розводячи руками. А чому так не склалося в усіх Європейстких країнах, США, Канаді, Японії і т.д.? Чому в інших країнах стражі порядку є помічниками й захисниками людей , а не як у нас?На ці запитання таки є відповіді, вони лежать на поверхні та їх не оголошують вголос через боязкість.Відповіді такі : всі , без вийнятку, контролюючі органи влади нашої країни скомпрометували себе в минулому і роблять це в сьогоденні.Всім відомі й причини того процесу – це всюдисуща корумпованість від низу до самої гори.
Запитання…Запитання…Самі запитання…Пора прийшла і відповіді давати на них! І не потрібно хаяти нашу любиму країну,вона в нас найкраща в світі! Це сучасні можновладці знизили її рейтинг нижче нижчого!
Ще є один , можливо найважливіший , ворог рибних істот, це місцеві й загальнодержавні ГЕС, ТЕЦ ,АЕС. Хто ж контролює їхню діяльність?Чому їм дозволено регулювати воду в сховищах, а отже, і в ріках безконтрольно і будь-коли? Тільки більшість видів риб віднерестяться – і на тобі, змиває ікру, личинки риб величезними бурхливими потоками води від відкриття шлюзів, а внаслідок їх закриття відбувається повторний чуть не геноцид – оголюються десятки метрів мілин з прекрасними, райдужноблискучими гронами міліардів міліардів ікринок й кишачими мальком баюрами.Хіба це не в силах у 3-му тисячолітті заборонити, врегулювати на законних підставах?
Все ж повернімося до «двосторонньої» дільності браконьєрів та рибінспекції в нашому районі.Та ще раз нагадаємо : дії «браків» скритні, переважно нічні, а інспекторів – денні, вибіркові через вищезгадані їх «біди»( брак пального, малий штат працівників).В зв´язку з цим у нашім краї існує така ситуація: ріки нашого району ,такі, як Серет і Стрипа цілком і повністю віддані на поталу браконьєрам, на будь якій з їх заплав круглорічно стоять сіти, екрани, для добування риби застосовуються драчі, електрострум, вибухівка, отрутохімікати тощо.Крім нанесення величезної шкоди природі , такий стан речей не дозволяє чесним рибалкам-вудкарям здійснювати свій законний та любимий процес(немає куди закинути вудки навіть). А на ріці Гнізна( притока Серету), що протікає через райцентр – м.Теребовлю, хоч і дозволено вудити рибу в його межах та неможливо це робити через її повне забруднення.Адже в місті з 1991 року не працює міська каналізація, знищена вся мережа очисних споруд і вода видає смердючі пари, риба отруєна , з багатьма хворобами, в річці давно вже ніхто не купається бо це небезпечно для життя людей.Такий стан речей влаштовує міську владу.За останні 10 років ніяких санітарних досліджень не проводилось – ні води, ні риби.
Як відомо, природно води в ріках самовідновлюються приблизно за 12 діб, цього в р.Гнізна вже не відбувається і вона несе весь свій бруд у р.Серет, яка ще (за спостереженнями рибалок , а не за достовірною інформацією екослужб) так-сяк «буферує», тобто справляється з самоочищенням. І знову виникають запитання та до того ті ж самі : доки обласні та районні природоохоронні служби будуть бездіяльними? Ніхто ж до нас з Києва чи Лондона не приїде і не буде робити нашу роботу замість нас самих! А в нас її «по горло» й вище.
На закінчення необхідно коротко розповісти про нашу рибальську громадську організацію, офіційно зареєстровану 17.04.2009р. – Теребовлянська районна громадська організація «Громада рибалок Теребовлянщини».З першого , стартового, кроку «бійці» громади взяли темп «алюру», тільки швидко та ейфорія пройшла і перед очі стала реальна чорна дійсність. Проте громадою зроблено немало і як щось не закінчено, все ж намагання були чесними та прекрасними та й не зупинились ми, а тільки взяли тайм-аут для рекогносцировки, перегрупування й зміцнення сил, позицій. Найперші наші прагнення були спрямовані , зрозуміло, на взяття в громадську оренду водойми в районі .Де там?Все зайнято!І перерозподіл поділеного ніхто не збирався робити.Як ми вже не билися лобами об різноманітні двері – нічого не виходило, навіть говорилось : «краще об «етейбл» ніж»…Райдержадмістрація, райрада ,міська рада – стали звичними для нас , як щось повсякденне.Виїзди по селах району , бесіди з місцевими рибалками , головами сільських рад , їх дипкорпусами…Рейди по виявленню браконьєрів разом з представниками ВВС, акції «чистий берег», звертання до облдержприродоохоронної установи, облради, облдержрибінспекції, статті в районну й обласні газети, дзвінки до « Асоціації риболовів України» з консультативними намірами, із скаргою до Урядової «гарячої лінії» - ось неповний перелік наших дій.Тільки всюди ми зустрічали і зустрічаємо байдужість,небажання й відмовки-відписки( до речі, вони всі у нас зберігаються).Все вірно : краще водойму віддати одному товстосуму-орендаторові ніж громадським «голоштанцям», які й існують , як неприбуткова організація, на членські внески та доброчинні пожертви(«подаянія»), хоч їх і є більше 500.Все це так, та й без нашої громади в районі творились діла й творяться в наш час «дай боже», як той казав.
Наприклад, до 1996 року в районі було 4 заказники природи місцевого значення(з водоймами – ставами) і які раптово перестали існувати з відомих причин – взяття в оренду, цьому піддався навіть міський став , де зараз( вже років 8 – 10) ніхто з мешканців міста не може відпочивати.На сьогоднішній день залишився тільки один орнітологічний заказник місцевого значення «Романівський», але і він в такому статусі відданий в оренду.Що це? По всій Україні створюють ,відкривають все нові й нові заповідні території, а в нашому районі їх закривають, віддають в оренду.Нонсенс! Та чого там? Напевно в недалекому майбутньому в оренду будуть здаватися й ріки, а трішки далі в часі – і повітря.А що? В державі кожна трісочка, молекула має бути на рахунку! А люди?..А що вони? Вони ж стадо , до того ще й ледаче, то хай самі, кожен за себе осібно думають!
Пропонуємо Всеукраїнському журналу «Рыболовный мир», Тернопільській обласній газеті «Свобода»допомогти нам у роз´ясненні та вирішенні цих важливих питань шляхом ґрунтовних консультацій компетентними й відомими в Україні юристами на сторінках не тільки своїх видань, а й у виданнях вседержавного значення , на каналах ТБ( хоч би «1+1», «Перший національний», СТБ).
З повагою та найкращими побажаннями, ТРГО «Громада рибалок Теребовлянщини».
Голова : (Копчак С.І.)
Правління ради : Волчастий В.М.
Пісний В.О.
Аверкієв В.А.
У ПРИРОДЫ НЕТ ПЛОХОЙ ПОГОДЫ...
Сторінка 7 з 19 [ 275 повідомлень ]
.
", та й ще з "волосатою" рукою десь вище 
. Ловив рибу на тій калабані, біля дамби Івачівського ставу (біля річки Серет). Спочатку ловив на ставі, але потім здійнявся дужжже сильний вітер, хвиля (нагадувало море), не реально було навіть закинути, не те що ловити, тому спустився вниз до того міні ставка, де було затишно і без хвиль. Не думав що рибнадзор туди ходить.
